Головна

Моя професія

Професія "педагог" - одна з найбільш древніх у світі. Ще в архаїчному докласовому суспільстві виділялися люди, які наглядали за дітьми. Спочатку це були члени громади, які не могли виконувати основну роботу нарівні з іншими. Найчастіше це були люди похилого віку. Вони володіли знаннями і досвідом, могли навчити дітей способам виживання у важких умовах. Поступово стали виділятися люди, що відрізняються особливими успіхами в спілкуванні і навчанні дітей. Пройшло досить багато часу, перш ніж це заняття стало виділятися в спеціальний вид діяльності. 
    Слово "педагог" відомо нам з Стародавньої Греції. Саме так називався людина, який наглядав за дитиною в грецькій сім'ї, водив його в школу і навчав будинку. Найчастіше це був раб, який не міг виконувати інші обов'язки по будинку. 
    У середні століття педагогами були грамотні монахи, повчальні невелика кількість дітей письма та рахунку. Ці діти ставали ченцями-переписувачами при монастирях. Грамотних монахів запрошували в багаті приватні будинки для навчання дітей. 
    З появою масової школи в Європі значимість педагогічної професії різко зростає. Знання потрібні вже не окремим людям, а великій кількості. Виникає необхідність навчати одночасно багато учнів. Для цього потрібні спеціальні методики, які можуть розробити лише люди, постійно займаються цим видом діяльності. Професія педагог ставати самостійною. Знання, які потрібно засвоїти учням, стають різноманітніше, тепер вчитель вже не в змозі впоратися самотужки, педагогічна діяльність набуває колективний характер. З'являється таке поняття як "система учитель", що є провідником і розповсюджувачем культури в широких народних масах. Система учитель - це система зберігання і передачі інформації наступним поколінням. 
    Виникнення цієї системи мало кілька різних наслідків, які відіграли значну роль у розвитку людського суспільства. Можна виділити наступні, найбільш важливі: розвиток національної мови, в тому числі розвиток писемності, літератури; виникнення і розвиток моральних норм спілкування людей; прилучення до своєї національної культури і проникнення в культуру інших народів. 
    Соціальна значущість вчителя дуже велика, адже від нього багато в чому залежить, яким стане нове покоління, на що воно буде здатне, а, отже, яким буде наше майбутнє суспільство. 
    Що ж таке професія «педагог», чим вона відрізняється від інших професій? 
    Під поняттям «педагог» нерідко мають на увазі і професію, і соціальну роль, і вид діяльності, і спрямованість особистості. У реальному житті грань між професійною і непрофесійною діяльністю провести досить складно. Володіючи складним внутрішнім пристроєм, професія включає безліч різнорідних предметно-інструментальних і ідеальних компонентів. У поданні людей вони можуть існувати розрізнено, у вигляді приватних образів, наприклад, улюблений учитель. Можуть існувати й інтегровано, у вигляді «образу професії», що виникає на основі образів наукової та художньої літератури, фольклору, і д.т. тому необхідно звернутися до самого терміну «професія», щоб отримати чітке уявлення про даному виді діяльності. 
    Професія - рід трудової активності людини, що володіє комплексом спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, набутих в результаті спеціальної підготовки, досвіду роботи. 
    Професія - це об'єктивно необхідний, особливий вид діяльності, пов'язаний з реальною дійсністю. Вона володіє власною метою, має власний продукт, норми і засоби, які детерміновані особливою соціальною функцією і технологією того середовища суспільного життя, яку дана діяльність обслуговує. Професію не слід плутати зі спеціальністю, яка закріплюється в кваліфікаційних документах і визначається через предмет діяльності. Спеціальність може бути вузькою або широкою, але в будь-якому випадку, вона пов'язана з ареалом знань про деяке фрагменті об'єктивної реальності. Тому слід розрізняти: педагог - це професія, а філолог - може бути спеціальністю в рамках цієї професії. У рамках однієї спеціальності можуть існувати самостійні професії. 
    Можна виділити чотири значення терміна «професія»: 
1) Область докладання зусиль людини або область, в якій людина здійснює свої функції як суб'єкт праці. 
2) Спільність людей, зайнятих певного роду трудовими функціями. 
3) Підготовленість (знання, вміння, навички, кваліфікація), притаманна людині, завдяки якій він виявляється в стані виконувати певного роду трудові функції. 
4) Діяльність, робота професіонала, тобто сам процес реалізації трудових і, притому, професійно виконуваних функцій. 
    Поряд з терміном «професія» часто зустрічається термін «професіоналізм», що викликає багато суперечок і розбіжностей. Дане поняття можна розкрити згідно розробленої концепції професійного розвитку особистості. 
    Професіоналізм - це сукупність психологічних, психічних і особистісних змін, що відбуваються в людині у процесі оволодіння і тривалого виконання діяльності, що забезпечують якісно новий, більш ефективний рівень вирішення складних професійних завдань в нових умовах. 
    Формування професіоналізму йде за трьома основними напрямками: 
1) зміна всієї системи діяльності, її функцій і ієрархічної будови. В ході відпрацювання відповідних трудових навичок відбувається рух особистості по щаблях професійної майстерності, розвивається специфічна система способів виконання діяльності, тобто формується особистісний стиль діяльності; 
2) зміна особистості суб'єкта, що виявляється як у зовнішньому вигляді (моторика мовлення, емоційність, форми спілкування), так і у формуванні елементів професійної свідомості (професійної уваги, пам'яті, мислення і т.д.), що в більш широкому плані може розглядатися як становлення професійного світогляду; 
3) зміна відповідних компонентів установки суб'єкта по відношенню до об'єкта діяльності, що проявляється в різних сферах: 
- У когнітивній сфері - в рівні інформованості про об'єкт, ступеня усвідомлення його значущості; 
- В емоційній сфері - в інтересі до об'єкта, в схильності до взаємодії з ним та задоволеності від цього, незважаючи на труднощі; 
- У практичній сфері - в усвідомленні своїх реальних можливостей впливу на об'єкт, в результаті - установка суб'єкта впливати на об'єкт замінюється на потребу у взаємодії, що дозволяє говорити про становлення професійної культури. 
    Професіоналізм має широкий спектр проявів, починаючи від дилетантства (поверхневі фахові знання) і закінчуючи формуванням жорстких професійних стереотипів. Якщо людина не може відійти від стереотипів у відповідності з змінними умовами, то професіоналізм переростає в професійну деформацію особистості. Виділені фактори є провідними в процесі становлення особистості професіонала, вони застосовні до будь-якої професії. Є й інші чинники, які залежать від ведучих. 
    Кожен їх чинників може бути нерівномірно виражений у професіонала. Злиття окремих особистісних якостей в результаті професійної діяльності визначає основні напрямки професійної спеціалізації, наприклад: педагог-предметник, педагог-методист і т.д. 
    Найбільш яскраві приклади прояву індивідуальних стилів діяльності можна спостерігати у вчителів-новаторів. Вони не йдуть традиційним шляхом, прагнучи реалізувати всю сукупність педагогічних засобів, а максимально використовують лише те, що дозволяє їм ефективно надавати своє особистісне вплив. Наприклад, В. Ф. Шаталов цього добивається через чітку організацію навчального процесу, що спирається на конспективно-схематичне виклад і позначення матеріалу; С.Д.Шевченко - через учнівське самоврядування, розкриття творчих можливостей школярів. 

Про автора

   Письменна Вікторія Олександрівна - студентка Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Народилася в селі Митки Барського району, Вінницької області. З 1998 по 2001 рік відвідувала дитячий чадочок "Сонечко" в місті Іллінці, куди ми переїхали у 1996 році.. У 2001 році вступила до Іллінецької ЗОШ-гімназії №2 І-ІІІ ступенів.  У 2012 році закінчила школу. В цьому ж році вступила до Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, де зараз і навчається на третьому курсі.

Чому я обрала професію вчителя?

Із тисячі професій на землі,
Які вже є,
Яких ще будуть вчити,
Є головна – як вищий, сущий хліб,
І назва цій професії – учитель.

    На мою думку, професія вчителя – дуже важка і відповідальна. Адже вчитель, як лікар, не може припускатися помилок, бо в його руках – душі його учнів. За роки шкільного життя найкращими вчителями для мене стали всі, але я хочу відзначити свою першу вчительку Григу Ольгу Іванівну, яка стала для мене другою мамою. Це вона навчила мене писати і читати. Завдяки їй я навчилась пізнавати життя. На уроках, з Ольгою Іванівною, нам було цікаво, ми завжди дізнавались щось нове. Саме вона вражала нас емоційністю, інтересом та ентузіазмом. Жодного разу вона не підвищила на нас голос. Добра, справедлива, уважна – такою я бачу свою першу вчительку. Ольга Іванівна терпляче пояснювала все, що нам, допитливим чомучкам, не зрозуміло. Тому, завдяки Ользі Іванівні, в мене не було жодних сумнівів щодо обрання професії.
    Закінчити хочу словами Василя Сухомлинського, які притаманні саме їй, улюбленій для мене - Ользі Іванівні: «Учитель готується до хорошого уроку все життя. Така духовна й філософська основа професії і технології нашої праці: щоб дати учням іскорку знань, учителю потрібно увібрати ціле море світла». 

Моє дослідження

«Психологічні особливості розвитку мовлення молодших школярів»

Вступ

    Необхідною умовою формування соціально активної і духовно багатої особистості є оволодіння мовленням як засобом спілкування, формою передачі та набуття знань.

     Мовлення складає один з основних елементів формування особистості, освоєння вироблених цінностей національної культури, тісно пов'язано з розумовим, етичним, естетичним розвитком, є пріоритетним в мовному вихованні і навчанні молодших школярів. 

    Дитяче мовлення обирають за об’єкт дослідження психологи, психолінгвісти, лінгвісти, використовуючи при цьому свої, специфічні, методи, концентруючи увагу на якомусь одному аспекті цього складного явища.

  У психологічній науці проблему формування мовлення вивчали  Л. С. Виготський, М. М. Кольцова, Т. Н. Ушакова, Н. І. Чупрікова,  Р. З. Нємов, З. Н. Карпова, М.І.Лисина, А.А.Люблінська  та ін.

    Вченими були запропоновані різні пояснення способів оволодіння мовленням  (Б. Скінер, Ж. Піаже, Н.Хомський,   Е. Н. Леннеберг, Л.С. Виготський).

  Досліджувався зв'язок між мовленням та психічними процесами такими як мислення, увага, память ( Ж. Піаже, Л. С. Виготський).

   Відомо  що сензетивним періодом для формування мовлення в дитини є 2 -3 роки. Проте людина оволодіває мовленням протягом всього життя.Розвиток мови протікає невіддільно від формування мислення, а розвиток у дітей наочно-дієвого мислення відбувається на основі словесних узагальнень, під впливом промови (Н.І.Жінкін, Е.К.Каверіна,М.М.Кольцова, А.Н.Леонтьєв, А.Р.Лурія, А. А. Люблінська та ін.) У свою чергу, розвиток мислення веде до розвитку мовлення (Л.С.Виготський, Г.Н.Бавикіна, А.В.Болбочану).

    Важливо сфокусувати, наш погляд, увагу на вивченні формування мовлення у молодших школярів, коли відбувається адаптація до нових умов шкільного життя, здобуваються важливі для навчання навички: усного, писемного, діалогічного та монологічного мовлення.

    Сучасні дослідження показують нам, що діти все менше проявляють інтерес до книг та  художньої літератури. На думку вчених це обумовлено технократичними тенденціями розвитку суспільства (Е. Фромм, Р. Трач), впливом засобів масової інформації, зростання комп’ютерної залежності серед дітей. В мовленні дітей спостерігаються такі види труднощів, як збіднений словниковий запас, зловживання словами-паразитами; ненормативною лексикою, що супроводжується низькою успішністю,  як в  навчанні, так і   комунікативній сфері.

  Отже, ми вважаємо доцільним дослідити психологічні особливості, які обумовлюють формування мовлення у молодших школярів з метою пошуку оптимізації оволодіння дитини мовою. На нашу думку, є актуальним вивчення впливу такої характерологічної особливості як тривожність.

   Відомо що в молодшому шкільному віці актуалізується проблема тривожності, що з одного боку обумовлюється збільшенням кількості стресогенних чинників в сучасному суспільстві, з іншого -  пов’язано з проблемами адаптації дітей до школи. 

     Зважаючи на актуальність зазначеної проблеми, темою нашої дипломної  є: «Психологічні особливості розвитку мовлення молодших школярів».

   Мета: Дослідити   психологічні особливості розвитку мовлення у молодших школярів

    Об’єкт: Процес формування мовлення  молодших школярів.

 Предмет дослідження: Психологічні детермінанти розвитку мовлення молодших школярів в процесі навчання та формування мовленнєвих умінь дітей у процесі комунікативної діяльності    

    Завдання дослідження:

    1. На основі аналізу наукових психолого-педагогічних досліджень виявити психологічні  детермінанти розвитку  мовлення у молодшому школярів

    2. Підібрати методичний інструментарій для емпіричного дослідження  психологічних детермінант розвитку мовлення у молодших школярів у процесі навчальної діяльності. 

     3. Провести дослідження та здійснити інтерпретацію даних.

    4.Надати рекомендації батькам і вчителям стосовно розвитку мовлення дітей, враховуючи їхні індивідуально-типологічні особливості.    

    Гіпотеза дослідження: Детермінанти розвитку мовлення молодших школярів в процесі навчальної діяльності проявляються у комплексі індивідуальних, особистісних та суб’єктивних  якостей конкретного учня.

     Методи:теоретичний аналіз літератури, комплекс методик за Г.М. Ніщук, які виявляють рівень розвитку мовлення та  дозволяють простежити за словниковим запасом  молодших школярів, розуміння дитиною значення кожного слова в цілому, а саме: Тест «Здібності до словотвору», «Складіть  речення», «Розтав крапки», «Вставити пропушені слова»,методика визначення рівня тривожності Філліпса.

    Структура роботи: робота  складається з вступу, 2-х розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Адаменко Л. Дітям про емоції / Л. Адаменко // Дошкільне виховання. — 2004. — № 6. — С. 18—19.

2.     Барташева Н. Не надо бояться Бармалея! // Дошкольное воспитание / Н.Барташева - 2007.- № 9.- с.66- 68.

3.     Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. – М., 1968. – 435 с.

4.      Божович Л.И. Избр. психол. труды. Проблемы формирования личности/ Под ред. Д.И. Фельдштейна./ Л.И. Божович - М.: АСТ, 1995. – 230 с.

5.     Венгер А.Л. Психологическое консультирование и диагностика/А.Л. Венгер - М.: Генезис, 2001.- 302 с.

6.     Волков Б.С. Детская психология / Б. С. Волков, М. В. Волкова . – М., 1994.- 278 с .

7.     Вологодина Н.Г. Детские страхи днём и ночью./ Н.Г. Вологодина - М.: «Феникс», 2006.- 106с.

8.     Выготский Л.C. Воображение и творчество в детском возрасте/ Л. С. Выготсткий.- М.: Просвещение, 1991.- 93с.

9.     Выготский Л.С. Детская психология/Л.С.Выготский // Собр. Соч. – М., 1982. – т.4 – 336 с.

10.                       Гарбузов В.И. Практическая психотерапия / В. И. Гарбузов. — С.Пб.: АО «Сфера», 1996. – 160 с.Громова Т.В. Страна эмоций: Методика как инструмент диагностической и коррекционной работы с эмоционально-волевой сферой ребёнка./Т.В. Громова  – М.: УЦ «Перспектива», 2002. – 48 с.

11.                       Гульянц Э.К., Психологическая коррекция страха у детей дошкольного возраста (от 3 до 5 лет) с помощью куклотерапии // Современная семья: проблемы и перспективы / Э. К. Гульянц, С. В. Гриднёва, А. И. Тащеева.  – 1994. – 114 с.

12.                  Данилина Т.А. В мире детских эмоций: пособие для практических работников ДОУ./Т.А. Данилина,  В. Я.Зедгенидзе,  Н. М.Стёпина.  - М.: Айрис-пресс, 2004. – 160 с.

13.                  Емоційний розвиток дитини / Упоряд.: С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. — К.: Мікрос-СВС, 2003.

14.                  Жигарькова О. Время тревожных детей // Психологическая газета.//О. Жигарькова - 2001.- №11.- с.6-7.

15.                   Захаров А.И. Детские неврозы/А.И.Захаров - СПб.: Респект, 1995 - 190с.

16.                       Захаров А.И. Дневные и ночные страхи у детей./А.И.Захаров.– СПб.: Речь, 2005. – 320с.

17.                        Котова Е. О профилактике детской тревожности // Ребёнок в детском саду.- 2003.- №5 .- с.34

18.                       Немов Р.С. Психологія. Учеб. для студентів виш. пед. навч. закладів. - М.: Просвещение, 1995. - 576 с.

19.                       Розвиток мислення та розумовий розвиток дошкільника / Под ред. М.М. Подд'якова, А.Ф. Говоркова. - М.: Педагогіка, 1985. - 200 с.

20.                       Павленко Т. Емоції, емоції... Комунікативні аспекти емоційного розвитку дітей / Т. Павленко // Палітра педагога. — 2003. - № 2. - С. 19-

21.                        Хрестоматия по детской психологии / сост. Г.В. Бурменская.- М.: Институт практической психологии, 1996.- 264с.

22.                                Фромм Э. Психоанализ и змоции: пер, с англ. / Э. Фромм. - М.: Республика, 1983.-415 с. Шапиро А.З. Психолого – гуманистические проблемы позитивно-негативных внутрисемейных отношений //А.З. Шапиро// Вопросы психологии.- 1994.- №4.- с.45-46.

23.                        Эльконин Д.Б. Психология игры / Д. Б. Эльконин. — М: Педагогика, 1978. — 304 с

Карти знань

Карта знань (англійською Mind map, карта розуму, пам'яті, думок) — сукупність діаграм і схем, що в наочному вигляді демонструють думки, тези, пов’язані одна з одною та об’єднані загальною ідеєю.
        Така карта дозволяє зобразити певний процес або ідею повністю, а також утримувати одночасно у свідомості значну кількість даних, демонструвати зв’язки між окремими частинами, запам’ятовувати (записувати) матеріали та відтворювати їх навіть через тривалий термін у системі знань про певний об'єкти чи у певній галузі.
          Карти знань — це зручна і ефективна техніка унаочнення мислення та альтернатива звичайному (лінійному) запису. Їх застосовують для формулювання нових ідей, фіксування та структурування даних, аналізу та впорядкування даних, прийняття рішень тощо. Цей спосіб має багато переваг перед звичайними загальноприйнятими способами запису. На відміну від лінійного тексту, карти знань не лише зберігають факти, але і демонструють взаємозв'язки між ними, тим самим забезпечуючи швидше і глибше розуміння матеріалу.
    Карти знань — досить привабливий інструмент проведення презентацій, мозкових штурмів, планування свого часу, запам’ятовування великих обсягів даних, самоаналізу, розробки складних проектів, власного навчання й розвитку.

ШЛЯХИ ВИКОРИСТАННЯ КАРТ ЗНАНЬ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Спосіб застосування	Опис
Інтерактивна технологія «Мозковий штурм»	Генерація нових ідей під час співпраці та індивідуально. Прийняття колективних рішень, розв’язання складних завдань спільно. Більш виважене і продумане рішення. Чітка демонстрація позицій кожного “за” і “проти”
Схематичне зображення процесів	Це може бути сценарій навчального курсу, уроку, анімації, гри, будь-якої діяльності людини або програми.
Стимуляція запам’ятовування навчального матеріалу.	Це може бути роздатковий матеріал для кожного учні у вигляді пам’ятки.
Перевірка знань учнів	Для здійснення контролю за рівнем знань учнів можна використовувати карти знань, які заповнені не повністю. Завданням учнів є самостійне заповнення пропусків.
Урок природознасвтва	Складання ланцюгів живлення, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, класифікація живих організмі.
Урок читання	Створення схеми твору, виділення сюжетних ліній.
Урок трудового навчання	Створення технологічної картки виробу, запис інгредієнтів страви.

   

  Нариклад:

Мій професійний словник

Мій професійний словник.

Адаптація (від лат. adaptatio (adapto) — пристосовую) — здатність організму пристосовуватись до різних умов зовнішнього середовища.

Актив (від лат. activus — діяльний, дійовий) — група вихованців, членів конкретного колективу, які усвідомлюють вимоги керівника колективу, допомагають йому в організації життєдіяльності вихованців, виявляють певну ініціативу.

Активність (у навчанні) — характеристика особливостей пізнавальної діяльності особистості, що полягає в усвідомленому використанні нею інтенсивних методів, засобів, форм оволодіння знаннями, вироблення вмінь і навичок.

Андрагогіка (від гр. androa — доросла людина і agogge — управління) — галузь педагогіки, що займається проблемами освіти, навчання та виховання дорослих.

Види освіти — загальна, політехнічна, професійна. Види розвитку людини — біологічний (фізичний), психічний, соціальний.

Види спілкування — вербальне, мануальне (від лат. manualis— ручний), технічне, матеріальне, біоенергетичне.

Виклад проблемний—створення вчителем проблемної ситуації, допомога учням у виділенні та "прийнятті" проблемного завдання, використання словесних методів для активізації розумової діяльності учнів, спрямованої на задоволення пізнавальних інтересів.

Вимога — метод педагогічного впливу на свідомість вихованця з метою викликати, стимулювати або загальмувати окремі види його діяльності. Види вимог: вимога-прохання, вимога -довіра, вимога-схвалення, вимога-порада, вимога-натяк, умовна вимога, вимога в ігровому оформленні, вимога-осуд, вимога-недовіра, вимога-погроза.

Виховання авторитарне — освітньо-виховна концепція, що передбачає беззастережне підкорення волі вихователя.

Гігієна навчально-виховної роботи — система науково обґрунтованих правил організації навчально-виховного процесу з урахуванням необхідних санітарних вимог.

Гідність національна — етична категорія, що характеризує особистість з погляду розширення поняття духовних цінностей за межі свого "Я" і поєднання особистісних переживань, відчуттів із загальнонаціональними цінностями.

Гуманізм (від лат. humanus — людський, людяний) — прогресивний напрям духовної культури, що звеличує людину як найбільшу цінність у світі, утверджує право людини на земне щастя, захист прав на свободу, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей.

Демонстрація — метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у їх натуральному вигляді, динаміці.

Державний стандарт освіти — сукупність єдиних норм і вимог до рівня освітньої підготовки у певних навчально-виховних закладах.

Девіантна поведінка — (від лат. deviatio — відхилення) — відхилення від встановлених норм моралі та права.

Дедукція (від лат. deductio — виведення) — перехід від загальних понять про предмет певного виду до окремого, часткового знання.

Дефініція (від лат. definitio — визначення) — коротке логічно вмотивоване визначення, яке розкриває суттєві відмінності або ознаки того чи того поняття.

Дидактика (від гр. didaktikos — навчаю) — галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти й навчання.

Ідеал (від гр. idea — уявлення, ідея) — поняття моральної свідомості і категорія етики, що містить у собі вищі моральні вимоги, можлива реалізація яких особисто дала б змогу їй набути досконалості; образ найбільш цінного і величного в людині.

Класифікація методів — класифікація, що передбачає групування методів навчання залежно від джерел інформації, логіки мислення, рівня самостійності в процесі пізнання.

Класний керівник — педагог, який здійснює безпосереднє керівництво первинним учнівським колективом.

Логопедія (від гр. logos — слово і paideia — виховання, навчання) — наука, яка вивчає порушення мовлення і займається корекцією мовленнєвих дефектів.

Людина — біологічна істота типу homo sapiens (людина мисляча), яка характеризується фізіолого-біологічними ознаками: прямою ходою, розвиненими черепною коробкою, передніми кінцівками та ін.

Навички — застосування знань на практиці, що здійснюється на рівні автоматизованих дій через багаторазові повторення.

Освіта середня загальна — провідна складова системи освіти, що забезпечує освіту і виховання дітей б—18 років, підготовку їх до отримання професійної освіти та трудової діяльності.

Мої розробки

Тема: Розширення знань про графічні техніки. Малювання композиції "Вербна неділя"

Мета: Поглибити знання учнів про звичаї та обряди українського народу, святкування Вербної неділі; відроджувати звичаї та обряди нашого народу, примножувати його традиції; розвивати вміння дітей правильно розміщувати малюнок на аркуші паперу, передавати особливості забарвлення гілки та бруньок; удосконалювати навички роботи акварельними фарбами; формувати уміння вирішувати композиційну будову малюнка.
Обладнання: Таблиця, малюнки (зразки робіт) із зображенням композиції "Вербна неділя", вербові котики.

Хід уроку

 І. Організаційна частина. 

Для малювання необхідно приготувати фарби — акварельні або гуашеві, баночку з водою, білий папір — аркуш довільних розмірів та форми (альбом для малювання), клаптик поролону, пензлик, палітра, пензлик.

 ІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.

Вчитель. 

Все у зелені довкола: 

Пасовища, ліс і поле.

 Мчать струмочки до ріки, 

Ліплять гнізда ластівки.

 А в сороки новина, 

Сповіщає всіх вона:

 Наближається… (весна).

 – Отже, діти, сьогодні ми поговоримо про символ весняного пробудження природи, як вважали наші предки, – вербу і про весняне свято пов’язане з нею.

 ІІІ. Вивчення нового матеріалу. 

1. Вступна бесіда.

 В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світу, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо він – загублений для свого народу. Тож сьогодні продовжимо вивчати народні традиції, пов’язані з весняним святом, яке передує Великодню, – Вербною неділею.

2. Театральна студія. (Під музику заходить дівчинка-Верба.) 

Хлопчик.

 Ой, вербо, вербо, вербиченько, 

Струнка та висока,

Де вродилась і зросла ти, 

Сестро милоока?

 Верба.

На Вкраїні народилась,

 З Дніпра воду пила,

 Людям нашим полюбилась, 

Шану заслужила.

 Час веснувати, час орати, час сіяти.

 (Дівчина-Верба ставить у вазу кілька гілочок.) 

3. Продовження бесіди. 

Вчитель. 

    Вербну неділю ще називають Шутковою або Квітною. Цього дня у церквах освячують лозу або вербу, що нагадує нам урочистий в’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму. Саме такого дня Ісус востаннє увійшов до храму Божого. Дорогу йому встеляли пальмовими гілками (його вітали, як справжнього царя).     

    В Україні пальми не ростуть, тому люди, щоб відзначити цей день, ставили у своїх оселях вербові гілочки. 

Чому ж саме верба? 

Чим же пояснюється така популярність верби? 

    На початку весни, коли всюди ще лежить сніг, а дерева тільки прокидаються від зимового сну, на вербі з’являються пухнасті котики, схожі на маленьких курчат. Вони блискучо-білявим усміхом випромінюють не тільки тепло і ласку, а й запах весни. Зацвіла верба, кажуть у народі, – прийшла весна. Верба – це ніжне дерево миле й дороге серцю українця, символ рідної домівки, близьких людей. З давніх-давен люди вірили, що воно охороняє людину і її житло від злих духів і пожеж, береже худобу. 

    Діти, які ви знаєте прикмети, пов’язані зі святом Вербної неділі?

     • Перший раз худобу на пашу на свято Юрія виганяли свяченою вербою, щоб не хворіла.

     • Вербу використовували не лише як оберіг, а й як ліки. Малеча намагалася один поперед одного проковтнути кілька «котиків» – щоб горло не боліло. 

    • Вербовою гілочкою розпалюють у печі, коли печуть паски. 

    • Посвячену вербову гілочку бажано зберігають якнайдовше у господі (за образами). Вона відвертає бурю, грім, може викликати у посуху дощ.

     • Якщо посадити на городі, то неодружений хлопець чи дівчина незабаром справлять весілляПро вербу, як і про калину, складено багато пісень, прислів’їв.

    • Без верби і калини нема України!

     • Будь великий, як верба, здоровий, як вода, а багатий, як земля!

 4. Декламування віршів

 Вербові котики

Ніжним котикам вербовим

 Справила весна обнови – 

Сірі кожушки м’якенькі,

 Щоб було їм уночі 

Тепло так, мов на печі,

 Щоб зненацька холоди 

Не принесли їм біди

. Вербова гілка

 Вербова гілка зацвіла

 У мене на столі 

Як символ сонця і тепла

, Ще схованих в імлі.

 Як знак зеленої весни,

 Котра ще вдалині,

 Як знак до щастя

 Даровано мені.

 Вербова гілка на столі

 У мене розцвіла…

 Прилинуть скоро журавлі,

 А в них на кожному крилі – 

Дар сонця і тепла!

5. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментуванням учителя). 

6. Поетапне виконання композиції вчителем.

     Ось сьогодні мі малюватимемо композицію присвячену Вербній неділі, малюватимемо сьогодні не пензликом, а ... квачиком. Запитаєте, що це таке? Це клаптик тканини, або поролону , або паперу, згорнутий у конус . 

    Ми будемо малювати квачиком із паролону . Квачиком малюємо так само, як і звичайним пензликом. - За правилами малювання фарбами малюнки виконуються зверху до низу, можливо хтось знає чому?так, але сьогодні в нас будуть невеликі зміни, чому? Ви зрозумієте пізніше. 1. Аркуш паперу згинаємо навпіл. 

    Почнемо нашу композицію з гілочок верби (котиків). 

(вішаю малюнок 1) . 

    Зробимо ескіз малюнку олівцем .Трохи нижче середини аркуша, ведемо до верху середини і правої частини аркуша, три гілочки. Довжиною вони повинні відрізнятися одна від одної.

 2. (вішаю малюнок 2) В лівій частині малюємо олівцем елементи курча ,це два кола, але не однакового розміру, нижнє коло знаходиться лівіше. Контури обводимо пензликом, жовтою фарбою, не яскравою, щоб вона була блідою , більш водяною. 

3. Згинаємо аркуш , притискаючи малюнок до іншої сторони аркушу. (вішаю малюнок 3) Розгортаємо. В правій частині ви бачите вже іншого курча. Наведіть контури яскравішою фарбою . 

4. Тепер візьміть клаптик поролону, зігніть його так щоб не було згинів, щоб була гладенька поверхня. Покажіть який у вас вийшов клаптик? На палітру перенесіть фарбу, розведіть водо(вішаю малюнок 4) ю. Заповнюємо елементи малюнка (курчата).

 5. Котики малюємо білою фарбою і квачиком, але вони повинні бути розміщені на гілці в певному порядку, ніби роблять її пухнастою.

 6. Переходимо до дрібних деталей. ( оченята, клюв, крильця,) малюємо пензликом і фарбою. 7. З’єднання котиків з гілочкою покажіть зеленою фарбою. Поставте зелені крапочки.

 8. Стрічку, якою зв’язані наші котики, малюємо червоною фарбою, контури наводимо чорною фарбою, і тоненькими лініями. (вішаю малюнок 5) Практична діяльність учнів. 

III. Підсумок уроку.

 - Так, до якого свята ми малювали вербу? 

- Коли святкують вербну неділю? гуаш1. Перегляд малюнків і виправлення помилок. \ 2. Демонстрування дитячих робіт. - Який малюнок вам сподобався більше? Так, діти, тепер в нашому класі відчувається справжня весна, ніби курчата весело метушаться, і пахне ніжною вербою!

 -Оцінки